Що стосується записів DNS, то виділяють декілька категорій:
Address record(запис А) служить для зв’язку адреси IP і хоста.
Canonical name record(скорочено CNAME, канонічний запис імені) – інструмент переадресації на альтернативне ім’я.
Mail exchange(МХ, поштовий обмінник) посилається на сервер обміну поштою для представленого домена.
PTR(pointer, або запис покажчика) сполучає ім’я хоста з його встановленим(канонічним) ім’ям.
NS(name server) називає DNS – сервер представленого доменного імені.
SOA(start of authority record) – запис, що посилається на той сервер, який містить стандартні відомості про представлений домен.
Необхідно сказати про зарезервовані домени(Reserved Top Level DNS Names). Документ RFC 2606 вказує на ті імена доменів, які треба застосовувати в ролі моделі(що особливо важливе в документації) і при тестуванні. Як приклад можна привести test.com, test.org, test.net, а також invalid, example і так далі
У розмові про доменні імена варто згадати про те, що вони можуть складатися з невеликої комплектації ASCII символів. Це робить можливим набір доменної адреси незалежно від тієї мови, на якій говорить користувач. Тому такі імена – інтернаціональні. ICANN ратифікував систему IDNA, що базується на Punycode. Вона здатна конвертувати всяку фразу в кодуванні Unicode в той набір знаків, який буде можливий для коректної роботи DNS.
Деякі способи дії додатка DNS застосовуються в BIND(Berkeley Internet Name Domain), MaraDNS NSD(Name Server Daemon), DJBDNS(Daniel J. Bernstein’s DNS), PowerDNS Microsoft DNS Server(у серверних варіантах операційних систем Windows NT).
Щоб дізнатися, хто володіє яким-небудь доменом або IP— адресою досить використати можливості мережевого протоколу whois(від англ. who is — «хто»?). Первинною ідеєю, що започаткувала створення цієї системи, було прагнення не дозволяти системним адміністраторам знаходити дані інших адміністраторів IP— адрес і доменів. Нині доменне ім’я визнається незареєстрованим на певне ім’я, поки не можна знайти загальнодоступні відомості про нього в цьому сервісі.